ЛЮ́БОЩІ, ів, мн. Те саме, що любо́в 1. Любощі як сон: не заїси, не заспиш: раз чоловік родиться, раз і любить… (Барв., Опов.., 1902, 118); Поранив козак серце не в хороброму бою, а в нещасливому коханні; замутили любощі та ревнощі йому голову (Вол., Дні.., 1958, 82); Це саме надходить та пора, коли Купала розтрушує любощі (Стельмах, І, 1962, 540); // Інтимні стосунки з особою іншої статі. Заводить [Тетяна] любощі з регентами і з сільськими писарями (Вас., II, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 565.