ЛЮДИ́СЬКА, сьок, мн., зневажл. Збільш. до лю́ди 1. [Килина:] Аби довідалися, що горіло, то й набіжать з села людиська тії! (Л. Укр., III, 1952, 266); — Раз таке діло — не силуй душі, сам вибивайся в люди. Але ж у люди, а не в людиська! (Мур., Жила.. вдова, 1960, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 568.