ЛЮ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Те саме, що лю́дство. Чи позбудеться колись людність відчуття страху смерті? (Коцюба, Нові береги, 1959, 141).
2. діал. Населення. Я хотів було відшукати пана З., щоби поділитися з ним сими відомостями.. про розширення цивілізації у всіх верствах угорської людності (Фр., III, 1950, 218); Іспанська людність і понині волить забавлятися з цієї милої забави (Кач., II, 1958, 89); * Образно. Його займали хмари — ся неспокійна небесна людність (Коцюб., II, 1955, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 569.