ЛЮ́ДЯНО. Присл. до лю́дяний 1. Як людяно він дома обходився, яким теплом там віяло, як там усякий радо, весело трудився! (Фр., XIII, 1954, 61); Коли Груня так людяно вирвала свекруху із злосливого кутка, ..Параска не знала, як їй віддячити (Горд., II, 1959, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 571.