ЛЮ́ДЯНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до лю́дяний 1; людинолюбство, гуманізм. Звісно, люде освічені [пани]: про людяність знають уже і багаті, бідність не злить їх (Тесл., З книги життя, 1918, 171); [Ромодан:] Вас тепер тільки одні роки прикрашають, а не мудрість. Зазнайство, а не скромність. Бездушність, а не людяність (Корн., II, 1955, 345); Моральний кодекс — комуністичні заповіді найвищої людяності (Рад. Укр., 15.Х 1961, 2); Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова, і його поезія — це передовсім людяність, той гуманізм, який наша країна несе всьому світові (Рильський, III, 1955, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 571.