ЛЮСТРИ́НОВИЙ, а, е, заст. Пошитий з люстрину. — Що за гарну спідницю я їй справив! люстринову (Кв.-Осн., II, 1956, 448); Ярина відчинила скриню, набиту віном. До самого полудня перебирала рушники з півниками, квітчасті скатертини, сорочки льняного полотна, сукні люстринові (Панч, Гомон. Україна, 1954, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 573.