ЛЮЦЕРНИ́ЩЕ, а, с.
1. Поле, з якого зібрано люцерну. Її [дискову борону] можна також застосовувати.. на конюшинищах і люцернищах (Колг. енц., І, 1956, 81).
2. Те саме, що люце́рник. Люцернища використовуємо на зелений корм, а на частині поля випасаємо молодняк (Хлібороб Укр., 8, 1965, 4); Вийшли на люцернище.., розійшлися в різні кінці поля. Ой, яка ж тут молода трава… (Оров., Зел. повінь, 1961, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 575.