ЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЛЯГТИ́, ля́жу, ляжеш; мин. ч. ліг, лягла́, лягло́; наказ. сп. ляж, док.
1. Приймати горизонтальне положення, розпластуючись усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин); протилежне вставати. Упоравшись, лягав спузар біля Івана.. й блищав молодими зубами при вогні ватри (Коцюб., II, 1955, 328); — Не кидай мене, Степане,.. Не давай мені лягати! Тримай на ногах! (Довж., І, 1958, 290); — Ох, били ж мене; били, били, били! що ні сісти, ні лягти не можна (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Дядьки стовбичили на майдані більше години, в них поболіли ноги, і деякі відійшли до тополь, щоб лягти або сісти (Тют., Вир, 1964, 406); // у що, на що. Розташовуватися де-небудь у горизонтальному положенні. Юзя лягає в траву коло Дарки (Л. Укр., III, 1952, 641); Яшко тоді лягав на купу соломи біля припічка й думав (Головко, І, 1957, 177); Я скинув з себе теплу сукняну куртку і, лігши на кригу, поповз до потопаючого Гриші (Сміл., Сашко, 1957, 24); // У сполуч. з словами, що вказують на особливості цього положення. Роздягнутий Юра лягає на спину (Смолич, II, 1958, 13); Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку (Гл., Вибр., 1951, 115); О, як захотілося в рідну оселю, У білу постелю лягти горілиць (Воронько, Тепло.., 1959, 142); — Лягти можна, — сказав з презирством старий Опанас і повільно ліг ниць на землю (Довж., І, 1958, 133); // з інфін., на що, до чого, у що, де і без додатка. Лаштуватися до сну, вкладатися спати. Хто пізно лягає, той щастя не має (Номис, 1864, № 11294); Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала (Шевч., І, 1951, 387); — Не хочу я у хаті спати, — кажу господині, — душно мені: буду у комірчині лягати (Мирний, І, 1954, 82); Як нагодує дітей та покладе спати, сама не лягає ще (Головко, II, 1957, 190); Доїхав я додому щасливо, зараз ліг до ліжка і спав три дні і три ночі (Коцюб., III, 1956, 458); Давид сказав, що підночував у хуторі, але лягли пізно, то голова каламутна трохи (Головко, II, 1957, 182); * Образно. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! (Сам., І, 1958, 132); // військ. Приймати горизонтальне положення, щільно притискуючись до землі з метою уникнути кулі, осколка тощо. — Лягай, лягай! — кричав Щорс групі богунців, що вискочили на порожню вулицю. Кулеметники впали (Довж., І, 1958, 152); Вся галявина ще й досі прострілювалася противником з кулеметів, і Черниш, скомандувавши бійцям лягти, ліг і сам (Гончар, III, 1959, 49).
◊ І лягти́ і вста́ти — весь час бути, перебувати де-небудь, робити щось. Взяв [Остап Шкандибенко] жінку з другого села, ..що і встала і лягла у молодого дяка (Мирний, І, 1954, 76); Ляга́ти від (од, зо) смі́ху (з ре́готу) — сильно сміятися, реготати. Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (Н.-Лев., III, 1956, 318); Спекулянтка заплуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (Мик., II, 1957, 333); Ляга́ти (лягти́) в (під) но́ги (до ніг) — скорятися, підкорятися кому-, чому-небудь. * Образно. Тобі, Радянська Україно, Старий Дніпро під ноги ліг (Рильський, 300 літ, 1954, 23); Складні ворожі укріплення лягали до ніг [радянським бійцям] (Гончар, III, 1959, 418); Ляга́ти (лягти́) в осно́ву чого — бути джерелом, началом чого-небудь. Знання матеріалу, який лягає в основу твоєї книги, завжди повинно бути максимальне (Смолич, Перша книга, 1951, 39); Матеріалів, що могли б лягти в основу [фільму].., було недостатньо (Довж., III, 1960, 300); Ляга́ти (лягти́) в зе́млю (труну́, домови́ну, я́му, моги́лу і т. ін.) — умирати. Цілий вік ти мене милував, а на старості, як мені треба було у землю лягати, послав ти мені таке горенько!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 87); — Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме — ляже в домовину (Збан., Сеспель, 1961, 107); Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма. Та я в яму ще не ліг (Рудан., Тв., 1956, 58); В могилу ляже проклята звірота. І смерть її — нам золоті ворота (Тич., II, 1957, 163); — Уб’ють тебе, вона в гріб ляже; Живи для неї, я прошу (Котл., І, 1952, 222); Ляга́ти (лягти́) під ніж (на стіл) — іти на медичну операцію. — Коли лягаєте під ніж, то нї можна бути певним за завтра (Смолич, І, 1958, 82); Лягти́ і не вста́ти — докласти максимум зусиль, щоб довести щось до кінця. Хтось не міг утриматись, щоб того не написати, і ліг і не встав, поки не написав (Л. Укр., V, 1956, 406); Ляга́ти ло́ском див. лоск2; Хоч ляга́й та вмира́й (помира́й); Хоч у я́му (домови́ну, моги́лу і т. ін.) ляга́й — про тяжкий стан; надзвичайно важке, скрутне, безвихідне становище. Як почне [чорна злюка] хвостом махати — Хоч лягай та помирай.. Все їй треба, все їй дай (Гл., Вибр., 1951, 224); — Ріже мене і пече попід боками, — обізвався із хати жіночий старечий голос. — Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Тют., Вир, 1964, 66); — На цього [коня] вже як і трудно стягалися, не дай бог заведуть, хоч тоді у яму лягай (Головко, II, 1957, 135); Нема мені де сховатись од неї, як од мух у спасівку, хоч лягай в домовину (Н.-Лев., II, 1956, 19); Думала.., що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (Цюпа, Назустріч.., 1958, 442).
2. Поступати на лікування в медичний заклад. У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися, ..бо не хотілось лягати у львівському шпиталі (Коцюб., III, 1956, 439); Інші, коли хворіли, лягали в медсанбат. Воронцов мусив хворіти в полку (Гончар, III, 1959, 19); [Батура:] Я мушу негайно лягти в лікарню. У мене відкрилась рана (Корн., II, 1955, 263); // тільки док. Тяжко захворіти; злягти. Через тиждень Нимидора лягла і більше вже не вставала (Н.-Лев., II, 1956, 248).
3. Вмирати, гинути в бою. Врубувався він у ворожу гущину, як у ліс темний, і лягали нападники покосами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388); Біля Курська і Орла фашистська армія лягла (Укр.. присл.., 1955, 423); Спинися над пам’яттю смілих, Тут слави герої лягли (Ус., Вибр., 1948, 293); // Падати зрубаним, зрізаним (про певні рослини). Поглянь ти на таткові руки — Які в них напружені жили!.. Дуби щонайбільші і липи, і буки Лягають від їхньої сили (Бичко, Вогнище, 1959, 229); Завтра вранці тут ляжуть покоси На безмежній квітучій землі (Бойко, Про 17 літ, 1958, 53).
◊ Лягти́ в (у) зе́млю [живи́м, живо́ю] див. земля́; Ляга́ти (лягти́) пра́хом — гинути, пропадати. — Мені не шкода!.. Нехай горить! І нехай воно прахом ляже! (Довж., І, 1958, 343); Ляга́ти (лягти́) тру́пом (кістьми́, го́ловами і т. ін.): а) вмирати, гинути (в бою). Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр.. присл.., 1955, 77); [2-й запорожець:] Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем! (К.-Карий, І, 1960, 168); — У битві з печенігами лягла головами мало не вся дружина князя, але ворогів розбив князь впрах (Оп., Іду.., 1958, 10); б) робити все можливе, щоб відстояти щось своє. Йон став коло дверей, готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку з хати (Коцюб., І, 1955, 282).
4. тільки 3 ос. Опускатися, падати на яку-небудь поверхню (про предмети). Часом легенько-м’яко лягало [бабине літо] Ярині на очі (Л. Укр., III, 1952, 738); Снаряди вже лягали на майдан, на городи, в бідняцькі двори (Довж., І, 1958, 132); — Тут жодна міна не ляже марно (Гончар, III, 1959, 85); // на чому, де, на що. Розміщуватися на якій-небудь поверхні. Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (Рильський, II, 1960, 268); Пізнав Йон Гашіцу по чорних косах, що вибились з-під рядна і лягли на ньому, як дві грубі гадюки (Коцюб., І, 1955, 241); * Образно. На його запорошене обличчя лягає задума (Стельмах, Хліб.., 1959, 155); // Розташовуватися певним чином. Кленове брусся, яке роками беріг [дядько Іван] для нової хати, лягає вподовж гаті на дно Сиваша (Гончар, II, 1959, 429); Впоперек ріки Лягла дуга загати (Перв., II, 1958, 248); * Образно. Думки лягали на папір дрібними, майже мікроскопічними рядками (Руд., Остання шабля, 1959, 189); // Займати, приймати певне положення. Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз’юшеної дороги й легко лягала набік у придорожній рівчак (Ю. Янов., II, 1954, 7).
5. тільки 3 ос., по чому, на що. Поширюючись по поверхні, вкривати собою що-небудь. Туман хвилями лягає По степу німому (Стар., Поет. тв., 1958, 232); Відцокотіли панські коні, Лягає курява на шлях (Рильський, II, 1960, 137); В садочку іній ліг На дерев’я голе… (Бор., Тв., 1957, 67); // Падати на щось (про сонячне проміння, тінь і т. ін.). На захід сонце вже схилилось, Лягають тіні на полях (Пісні та романси.., II, 1956, 63); Ясний сонячний промінь срібною доріжкою лягав по снігу (Коцюб., І, 1955, 70); Попереду, на автостраді, смугами лягали сяйва автомобільних фар (Дмит., Розлука, 1957, 115); Від верби лягла довга тінь на воду (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 11); // Вкривати обличчя людини, з’являтися місцями на його поверхні (про загар, рум’янець і т. ін.). Під очима аж синява підковами лягла (Гончар, Тронка, 1963, 137); // без додатка, перен. Наставати (про вечір, ніч і т. ін.). Над Волгою лягав молодий весняний вечір (Епік, Тв., 1958, 268); Внизу видко, як ніч лягає густіш і густіш (Ю. Янов., II, 1958, 65); Лягла зима. Завіяло дороги. Тремтять хати від холоду (Рильський, І, 1956, 68).
6. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на кого-, що-небудь. — Хай всі почесті і всі відповідальності лягають на одного чоловіка (Стельмах, II, 1962, 18); В степовій смузі, де на 25 процентів дворів, що мають значні лишки, є 40 процентів безкінних і малопосівних, треба удосконалити нашу політику в тому напрямі, щоб головний тягар податків лягав на вищі групи (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 217); // Бути тягарем, обтяжувати (про горе, відчай і т. ін.). Щось важке лягає на серце і душить його, як те каміння (Н.-Лев., II, 1956, 383).
7. тільки 3 ос., куди, до чого, на що, перен. Пролягати, тягнутися (про шлях, дорогу). Від України до Росії Лягли путі (Мал., Книга.., 1954, 5); Весело лягають Дороги до гаю (Стельмах, Живі огні, 1954, 5); Шлях оцей лягає на Коджорі (Ющ., Люди.., 1959, 140); // тільки док. Уміститися на певній площині. — А може, хоч звершечку ляже? — Дем’ян йому лукаво каже, Вареничка узяв І на тарілочку поклав (Гл., Вибр., 1951, 156); Тут [у Бразілії], мабуть, дві чи три Європи з кінця в кінець могли б лягти (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 121); // перен. Бути між ким-, чим-небудь, розділяючи, роз’єднуючи когось, щось. В серці один ти, коханий, Хоч поміж нас Ляжуть моря й океани (Забашта, Квіт.., 1960, 133).
◊ Доро́га (путь) ляга́є (лягла́) кому — про необхідність відправлятися в дорогу. Коли ж лягає путь далека Назад, до хати над Дніпром, Старий.. лелека Привітно стріпує крилом (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 43); Знов лягла йому дорога — ..Сорок верст туди й назад (Шпорта, Мужність, 1951, 9).
8. спец. Обирати певний напрямок, положення (про судна, літаки).
Ляга́ти (лягти́) в дрейф — дрейфувати (про судна). Наше судно лягло в дрейф. Виявилося, голландці бажали привітати радянських моряків (Наука.., 6, 1963, 48); Ляга́ти (лягти́) ку́рсом (на курс) — йти у певному напрямку (про судна, літаки). Повітряний лайнер вирулює на стартову доріжку, злітає в голубу височінь і лягає курсом на Москву (Рад. Укр., 8.VІІІ 1962, 1); Він злетів у найкращому настрої, швидко досяг висоти двадцяти тисяч метрів, ліг на свій курс (Собко, Срібний корабель, 1961, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 576.