ЛЯК, у, ч.
1. Несподіване почуття страху; переляк. Еней, таку уздрівши цяцю, Не знав із ляку де стояв (Котл., І, 1952, 116); Ми тричі кидались в атаку, і тричі бігли ми назад. В душі ні розпачу, ні ляку (Сос., II, 1958, 393).
2. Почуття тривоги, розпачу. Мене аж обгортає ляк, Коли згадаю про поетів, Що без дороги, без признак Ідуть у хаосі сюжетів (Рильський, Поеми, 1957, 42); Наталя з ляком побачила, що хвороба перейшла в іншу стадію (Донч., VI, 1957, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 578.