ЛЯСКУ́ЧИЙ, а, е. Який сильно лящить. Залунав ляскучий, мов свисток, паровозний гудок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 175); Ляскучі голоси дівчат зливалися з охрипшими заводами п’янюг (Мирний, III, 1954, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 582.