ЛЯ́ХІВКА, и, ж.
1. іст. Те саме, що ля́шка. Поженив пан наших хлопців на ляхівках покоївках, що пані привезла з-під Варшави (Н.-Лев., І, 1956, 131).
2. Вид вишитої, вимереженої прошви на жіночих та чоловічих сорочках. Хусточка у пояса мережована: і ляхівка з-під плахти, тож [теж] вимережована й з китичками (Кв.-Осн., II, 1956, 26); Потрійна ляхівка вживається як узор у жіночих сорочках, скатертях, рушниках (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 582.