ЛІВЕРА́НТ, а, ч., заст. Той, хто займається перепродажем заради прибутків (звичайно коней, худоби і т. ін.); баришник. Іцик поглядає на їх наскидані копиці і засукує руки, — знає, що швидко набереться в нього сотнар і буде можна везти до ліверанта в Дрогобич (Фр., V, 1951, 199); Старий Щербина бувало обдурював на ярмарках тертих продавців: і степових, наче з бронзи відлитих, згонщиків, і чорних, мов гайвороння, молдавських ліверантів (Стельмах, Хліб.., 1959, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 507.