ЛІВО́РУЧ, присл., від кого — чого і без додатка.
1. З лівого боку; протилежне праворуч. Ліворуч чорна машина, що з червоного рота прокльоном стогне (Стеф., І, 1949, 174); За вечерею парубок сидів ліворуч від Яся (Ів., Вел. очі, 1956, 42).
2. У лівий бік, на лівий бік; протилежне праворуч. Чорною плямою, заступаючи небо, стоїть у житі жандарм, поглядає праворуч, ліворуч (Довж., Зач. Десна, 1957, 6); Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги, щоб з’ясувати там характер ворожої оборони (Гончар, III, 1959, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 508.