ЛІВРЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до лівре́я.
2. Який носить ліврею, одягнутий у ліврею. Ліврейний лакей відчинив дверці карети (Кочура, Зол. грамота, 1960, 257); // у знач. ім. лівре́йний, ного, ч. Той, хто носить ліврею, одягнутий у ліврею. [Кость:] Я тобі два злоти дам і постараюсь, щоб ти мерщій в ліврейні вискочив, тоді не всякий буде тобою потурати (К.-Карий, І, 1960, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 508.