ЛІКАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм.
1. Займатися лікарською практикою, працювати лікарем. Демид переїхав у город і почав лікарювати (Гр., II, 1963, 159); Він поїхав лікарювати в глибоку провінцію та так і застряв у нашому містечку (Збан., Ліс. красуня, 1955, 91).
2. Те саме, що лікува́ти. Потім її стала [Маріула] вчити І лікарювати, Які трави, що од чого (Шевч., І, 1951, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 513.