ЛІМІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Установлювати ліміт; // Обмежувати, ставити в залежність від чого-небудь. Сам [Хіврин] потягся до спеціальності, яка лімітувала видобуток руди, — став свердлієм, бурщиком (Ю. Янов., Мир, 1956, 178); Слід пам’ятати, що статус дипломата значною мірою лімітував його [І. Кулика] громадську і літературну діяльність в Канаді (Рад. літ-во, 5, 1958, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 515.