ЛІПИ́ТИСЯ, ліплю́ся, лі́пишся; мн. лі́пляться; недок.
1. Приставати, приклеюватися до чого-небудь. Земля розмокла й неприємно було йти по ній, болото ліпилося до черевиків (Томч., Готель.., 1960, 133); // Щільно тулитися, прилягати до чого-небудь. Тимко сідає на лаву, а Марко ліпиться до одвірка (Тют., Вир, 1960, 96); Рядок [в листі] ліпиться до рядка (Ю. Янов., V, 1959, 175).
2. Розміщуватися, розташовуватися на невеликому або незручному місці. [Будівничий (до майстрів, що гуртами ліпляться по уступах гори):] Панове-браття, треба щось почати (Л. Укр., II, 1951, 209); Слова його були прості, звичайні; ..але найкращі для тружеників і мучеників землі, які ліпилися на ослонах і вікнах, на порозі й помості дворянського палацу (Стельмах, II, 1962, 16); Звуки оркестру розтривожили громаду вороння, що ліпилась на кленах та липах біля Михайлівської церкви (Збан., Сеспель, 1961, 393); // перен. Бути розташованим на невеликому або незручному місці (про неживі предмети). А по стрімких шпичастих горах праворуч від дороги ліпляться біленькі хатинки сельця (Коцюб., III, 1956, 43); Верби схилялися то на воду, то на вуличку, ..то на білі хатки, що ліпилися вздовж неї… (Ряб., Жайворонки, 1957, 63); // до кого, перен., зневажл. Намагатися стати близьким; хилитися. Відірвався [Гузир] від селян-бідаків, а до багачів, як не ліпився, та так і не встиг приліпитись (Чорн., Пісні.., 1958, 65).
3. звичайно 3 ос. Створюватися, робитися з в’язкого, пластичного матеріалу.
4. Пас. до ліпи́ти. Величезна охота — піти до кухні і там власними очима дивитися, як ліпляться.. його улюблені пироги (Фр., II, 1950, 80); * Образно. Окинув поглядом її розкішну постать і подумав, що саме такі форми можуть ліпитись хіба що на попівських пирогах (Збан., Малин. дзвін, 1958, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 520.