ЛІСКО́ВИЙ, а, е, діал. Прикм. до лі́ска3. Живо рухаючи білими вусиками, скочила [мишка] на лісковий корч (Фр., VI, 1951, 149); // Зробл. з ліски. Узяв дід ціпок лісковий.., закурив люлечку на дорогу та і шкандибає лісом (Козл., Мандрівники, 1946, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 523.