ЛІСОРУ́Б, а, ч. Робітник, який рубає або спилює і заготовляв ліс (у 2 знач.). Тарасик не раз бачив, як лісоруби підходили до товстелезних дерев, підпилювали їх (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 144); Лісоруби з великим перебільшенням виконали план заготівлі лісу (Рад. Укр., 8.І 1948, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 526.