ЛІТАКОБУДІВНИ́К, а́, ч. Фахівець з літакобудування. У мирному небі Батьківщини вони [літаки] гордо несуть ім’я українських літакобудівників (Знання.., 3, 1966, 5); Першими в столиці України київські літакобудівники у відповідь на заклик москвичів вирішили завершити п’ятирічку достроково (Веч. Київ, 24.XI 1967, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 693.