ЛІЧИ́ТИСЯ1, лічу́ся, лі́чишся, недок.
1. в чому, де. Бути в певній кількості; // Входити до складу чого-небудь, належати до чогось. В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (Свидн., Люборацькі, 1955, 3); // Перебувати на певній посаді, службі, бути занесеним у певні списки і т. ін.
2. Визначатися в певній кількості, в певних сумах; нараховуватися. Від села на вигін, до табору, лічиться не більше трьох кілометрів (Ле, Історія радості, 1947, 70).
3. перен. Розцінюватися, сприйматися певним чином; вважатися. Поміж повітовим панством наша сім’я лічилася за людей середнього достатку (Мирний, IV, 1955, 334).
4. Пас. до лічи́ти1.
ЛІЧИ́ТИСЯ2, лічу́ся, лі́чишся, недок., рідко. Те саме, що лікува́тися. У неї [баби] лічитись не дорого, бо вона ціни не назначає, а всякий дає їй скільки може (Л. Укр., V, 1956, 163); Просидів у Києві цілий тиждень, лічився у проф. Яновського (Коцюб., III, 1956, 438); Павло порадив, як лічитися від простуди (Тют., Вир, 1964, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 534.