ЛІЩИ́НОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ліщи́на. Зеленая та ліщинонька, Гей, чом без сонечка зів’яла? (Укр.. лір. пісні, 1958, 220); Вороними травень мчиться.., Заплітає сині зорі у ліщиноньку густу (Гірник, Сонце.., 1958, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 534.