МА́ВПЯЧИЙ, а, е. Прикм. до ма́впа 1. Мавпячий сон дуже чуткий, при найменшому шарудінні вони прокидаються (Веч. Київ, 3 Х 1957, 4); Плодами [баобаба] ласують мавпи, і тому баобаб називають мавпячим деревом (Фіз. геогр., 5, 1956, 139); // Зробл., пошитий із хутра мавпи. В неї мавпяча шубка і гроші, І лискуча машина, і дача… (Біл., Зигзаг, 1956, 25); // Такий, як у мавпи (у 1 знач.). Це був той самий [офіцер], що приїжджав до літака, — в’юнкий, миршавенький, а маленьким мавпячим лицем (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 588.