МАГНЕТИ́ЗМ, у, ч.
1. Властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла.
∆ Земни́й магнети́зм; Магнети́зм Землі́: а) властивість земної кулі, що виявляється в існуванні навколо неї магнітного поля. Магнетизм Землі спрямовує потоки наелектризованих частинок, які досягають земної поверхні, таким чином, що деякі з них прямують до північного полюса Землі, а інші — до південного (Бесіди про всесвіт, 1953, 103); б) розділ геофізики, що вивчає магнітне поле Землі.
2. Учення про магнітні явища та магнітні властивості тіл. Курс магнетизму.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 591.