МАГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до магії (у 1 знач.). Там же [в рукописі Т. Поповича] знаходяться й інші пам’ятки старої магічної літератури (Фр., XVI, 1955, 328); Горпина затремтіла всім тілом, немов дитина мусила загинути від магічної формули, повної лихих чар (Тулуб, Людолови, І, 1957, 374).
∆ Магі́чний квадра́т — квадрат, поділений на менші квадратики з цифрами, сума яких у кожному рядку, стовпчику та по діагоналі однакова.
◊ Магі́чне ко́ло — те саме, що Зачаро́ване ко́ло (див. зачаро́ваний).
2. перен. Надзвичайно сильний, непереборний; чарівний, чудодійний. — Її очі мали якийсь магічний вплив на тебе (Фр., IV, 1950, 356); Далеко попереду глухо гуготів фронт. Він не лякав дівчину. Більше того, він зараз вабив її, притягував до себе з магічною силою (Гончар, III, 1959, 174); // Який має надзвичайний вплив на кого-небудь. Магічне це слово — план. Всі в нього вірили, всі про нього говорили з пошаною (Руд., Остання шабля, 1959, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 590.