МА́ЖА, і, ж.
1. заст. Чумацький віз. Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами, закурені в далекій дорозі (Коцюб., І, 1955, 180); На добру чверть милі розтягнулася валка. Риплять довжелезні мажі, ковані залізом, як рипіли за часів Святославових (Тулуб, Людолови, І, 1957, 380); * У порівн. Скриплять вози, немов чумацькі мажі, Та не до Криму шлях лежить — в Сибір (Мал., Книга.., 1954, 88); // чого. Міра ваги або об’єму, що дорівнює місткості одного чумацького воза. [Третій чумак:] У нас же так: щоб лисих [турків] напоїти, то треба кварту брати. А за ню [неї] ярмо віддай шинкарочці чи солі надсип з третину мажі (Голов., Драми, 1958, 104).
2. діал. Віз (див. віз11). Курять дороги за півторатонками, тракторами-тягачами, безтарками, простими мажами (Ю. Янов., II, 1954, 179); По шляхах І пішо, й кінно, на селянських мажах Убогий люд із радістю в очах Спішив у Переяслав (Забашта, Вибр., 1958, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 593.