МА́ЗАННЯ, я, с. Дія за знач. ма́зати 1. — А я коло хати такого мазання мала, що ще й досі болять мене, любко, руки й ноги, а крижі як перебиті (Коцюб., І, 1955, 51); У хаті — гармидер, як це завжди буває під час мазання: стіни голі (Головко, II, 1957, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 594.