МАЗУ́РКА, и, ж.
1. див. ма́зу́ри.
2. Польський національний танець із тридольним тактом, що поширився в інших країнах як бальний. З бренькотом шабель і острог мчали вони [пани] у бурхливій мазурці (Тулуб, Людолови, II, 1957, 564); // Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю. Шум помалу переходить у музику: чути давню мазурку (Вас., III, 1960, 222); Кларнет пискливо тягне краков’яка, Мазурки плине повідь голуба (Мал., II, 1948, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 596.