МАЗУ́РКОВИЙ, а, е. Прикм. до мазу́рка 2; // Власт. мазурці. У характеристиці Гетьманші та гостей композитор [М. Лисенко] звертається до мазуркових дроблень першої долі у тридольному розмірі (Укр. клас. опера, 1957, 246); Панна Юзя пробігла мазурковим кроком по довгій жовтенькій, мов золотій, стежці до альтанки (Л. Укр., III, 1952, 666).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 596.