МАЗУ́РОК, рка, ч. Вид солодкого сухого печива з мигдалем. Ходила я і на базар, пекла мазурки, шила, прибирала (Л. Укр., V, 1956, 304); Коли гості впоралися з ними [стравами], подали десерт — фрукти, горіхи, мигдаль і фісташки в меду, всякі солодкі тістечка, мазурки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 596.