МАЗЬ, і, ж.
1. Масляниста суміш жирів з лікарськими речовинами для втирання в шкіру, змазування її. — Вони нас ніколи не забували… — Авжеж… чи порошку там, чи мазі якої… (Коцюб., II, 1955, 391); Геник вимив Іванові ноги, приклав до ран якоїсь цілющої мазі і забинтував (Кол., Терен.., 1959, 379).
2. Густа жирна речовина для змащування чогось. Звивається, як муха в мазі (Номис, 1864, № 10993); Ропу варили у великих кітлах, домішували до неї висівків та ометиці і робили мазь до возів (Фр., VIII, 1952, 349); Мазі добре прилипають і утримуються на поверхнях, що труться, витримують велику вагу при високих температурах і малих швидкостях (Слюс. справа, 1957, 316).
◊ Ді́ло (спра́ва і т. ін.) на мазі́ — справа йде добре, успішно. — От воно тепер, панове, се діло й на мазі, — .. закінчив своє оповідання голий козак (Морд., І, 1958, 137); — Здоров будь, Григорію Івановичу! — відповів Олександр Столяров, міцно тиснучи руку Котовському. — Страйк на мазі, тільки ж потрібна твоя допомога (Смолич, V, 1959, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 596.