МАЙБУ́ТНІЙ, я, є.
1. Який настане, буде; прийдешній. Зустріла його привітно стара Лимериха і назвала сином, і розпитувала про господарство та товкмачила йому про .. майбутнє життя-буття (Вовчок, Вибр., 1937, 164); Ми збирали з сином жолуді дубові, І про день майбутній я казав синкові (Рильський, II, 1960, 83); Особливо важливо знати майбутню погоду для сільськогосподарських робіт (Фіз. геогр., 5, 1956, 95); // Який відбудеться. Незабаром Тася мала виїздити зовсім із нашого містечка, і ми довго мріяли про майбутні наші зустрічі (Вас., II, 1959, 312); Марко заговорив ізнов палко та натхненно про майбутню революцію (Головко, II, 1957, 230); // Який з’явиться, житиме пізніше. Ми йшли тернищами, та з крові, Що на шляху лишали ми, Ростимуть квіти пурпурові Перед майбутніми людьми (Павл., Бистрина, 1959, 8); // Який стане кимось (за соціальним станом, фахом і т. ін.). Хороші-хороші дівчатка! Майбутні матері майбутніх онуків та правнуків наших (Вишня, І, 1956, 312); Спить спокійно у другій кімнаті мій майбутній пілот, мій синок (Сос., II, 1958, 105); // Який буде зроблений, вирощений і т. ін. Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (Собко, Шлях.., 1948, 95); Пахло рідним Поділлям, прісними земляними соками, хмільною силою майбутніх урожаїв (Гончар, III, 1959, 315); // Який буде досягнутий. Я був розігрітий, як віск, своїми планами, майбутніми успіхами (Ю. Янов., II, 1958, 38).
∆ Майбу́тній час — дієслівна категорія, що означає дію, яка має відбутися після моменту висловлювання. У сучасній [українській] мові розрізняють форми теперішнього, минулого, давноминулого й майбутнього часів (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 325).
2. у знач. ім. майбу́тнє, нього, с. Час, який настане. Добру хвилину стояли вони мовчазні, вдивляючись широко розплющеними очима в міську пітьму, в далеке минуле своє і своїх батьків і линучи думкою в майбутнє (Довж., І, 1958, 52); Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичайне (Гончар, Тронка, 1963, 251); // Те, що буде, настане. Поле праці перед ними Розстелилось неозоре, І було майбутнє зриме, Як за річкою простори (Рильський, III, 1961, 129); Шевченко.. знав і розумів, що народ безсмертний, що справжня історія його народу не в минулому, а попереду, в майбутньому (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 71).
3. у знач. ім. майбу́тнє, нього, с. Те, що станеться, відбудеться з ким-, чим-небудь; доля (див. до́ля12). Майбутнє дітей було для неї цілим світом, одною думкою, одним бажанням (Кобр., Вибр., 1954, 5); Янек напівдрімав, напівмріяв про своє майбутнє (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3); Майбутній мир і майбутнє нашої планети залежить від сьогоднішньої боротьби та її результатів (Наука.., 5, 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 597.