МА́ЙЖЕ, присл. Так, що трохи не вистачає до чого-небудь. Робота вже майже доходить кінця, коли Орфей раптом перестає грати (Л. Укр., І, 1951, 456); Пізно вночі, майже перед ранком, Огей тихо увіходить до своєї хати (Досв., Вибр., 1959, 250); // Мало не… Майже щороку матеріал до біографії Шевченка побільшується споминами про життя нашого поета (Коцюб., III, 1956, 46); Убраний Лев у полотняну одежу і ясно-сиву, майже білу свиту (Л. Укр., III, 1952, 193); Майже щоночі в Убийвовків ночував хтось з подорожніх (Гончар, IV, 1960, 72); // Трохи менше якоїсь міри; приблизно. Злива тривала майже годину (Трубл., II, 1955, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 598.