МАЙСТЕ́РНЯ, і, ж.
1. Підприємство для лагодження або виготовлення певних виробів; приміщення, де міститься таке підприємство. — Це будуть крамниці? — спитався я. — Ні, це майстерні. Оце тут з дерева виробляють всячину — і вози, і колеса (Мирний, IV, 1955, 329); В кожному колгоспі має бути майстерня для ремонту машин, устаткування й механізмів, виконання теслярських і столярських робіт (Колг. енц., II, 1956, 5); У майстерні Саливона Глека було вогко й незатишно, як і в будь-якій старій гончарні (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 327).
2. спец. Відділ у цеху (на заводі, у навчальному закладі тощо). Нові лабораторії, експериментальні майстерні сприяють глибшому засвоєнню студентами знань, тіснішому пов’язанню теорії з практикою (Рад. Укр., 7.VІІІ 1949, 1).
3. Приміщення, де працює художник, скульптор і т. ін. [Верба:] Я вирішив збудувати в хорошому селі майстерню і по-справжньому взятись за роботу. [Романюк: ] Вибачайте, — яку майстерню? [Верба:] Для малювання (Корн., II, 1955, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 600.