МАЙСТЕ́РНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. майсте́рний 1; умілість, вправність. Навчись майстерності.., щоб у твоїй руці легкій з’явилась певність (Уп., Вірші.., 1957, 76); Майстерність письменника в тому, щоб заговорити до читача мовою його серця і мовою його розуму (Смолич, VI, 1959, 70); * Образно. [Елеазар:] Сьогодні я співав їм [чужинцям] про Офір, Сідон і Тір, про їх майстерність, мудрість, про скарби їх, яких нема й не буде ніколи у скарбницях вавілонських (Л. Укр., II, 1951, 142).
2. чого. Висока якість виконаної роботи, твору тощо; досконалість. Майстерність комедії доведена була Саксаганським до рівня досконалої віртуозності, в якій — поряд з гримом, з "обігруванням речей" на сцені, з безпомилковим почуттям партнера й ансамблю — перше місце займала подача фрази (Рильський, III, 1955, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 600.