МАЙСТЕ́РСТВО, а, с.
1. Те саме, що ремесло́. Якусь мені бог дав легку руку до майстерства; що очима ввиджу [побачу], то руками зроблю (Фр., II, 1950, 39); Никодим Онуфрійович кожного свого одприска [нащадка], тільки той доходив робочого віку, навчав слюсарювати і поступово виводив у митці цього тонкого і розумного майстерства (Смолич, V, 1959, 90).
2. заст. Майстерність (у 1 знач.). Щоб показати своє артистичне майстерство перед дамами, Гануш розпочав веселу шумну п’єсу (Н.-Лев., III, 1956, 218); Коваль вправно орудував молотком, і плугатарі, немов діти, не могли одірвати очей від чарівного майстерства (Горд., II, 1959, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 600.