МАКІВНИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до маківни́к. Говорять [знайомі] до неї привітно, і про діток розпитують; та бубличка їм дає, друга маківничка (Вовчок, І, 1955, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 602.