МАЛАХІ́Т, у, ч. Крихкий мінерал яскраво-зеленого кольору з металевим відблиском, що використовується як цінний камінь для художньо-декоративних виробів, як сировина для одержання міді тощо. Унікальними родовищами малахіту, яшмою, чудовими агатами, нефритами багата радянська земля (Веч. Київ, 5.ІІ 1957, 3); * У порівн. Одні [ящірки] були зелені, як малахіт, інші, як бронза (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 605.