МАЛЕ́ЧА, і, ж., збірн.
1. Маленькі діти. Малеча танцювала, дрібно кружляючи, мов ті маленькі блакитні й червонясті метелики (Л. Укр., III, 1952, 670); Немов горобці, обліпила тин малеча (Шиян, Баланда, 1957, 113); // розм. Молодші школярі. Одного дня зійшлася до мене в школу малеча по книжки (Вас., II, 1959, 315); Школярикам вже, малечі, Зранку в школу любиму йти (Шпорта, Твої літа, 1950, 71).
2. Малята тварин. — Недавно до кролячої клітки заліз тхір: видушив і малечу і дорослих (Донч., II, 1956, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 606.