МАЛОДУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що боязки́й 1; легкодухий. — Подумаєши, — сам зрозумієш, що вибраний мною спосіб — єдиний: показати самого себе перед Ольгою малодушним, несправедливим, мізерним боягузом (Кол., Терен.., 1959, 304); // Спричинений відсутністю мужності. Хто боїться труднощів будівництва соціалізму, хто дає себе залякати ними, хто вдається в розпач або малодушну розгубленість, той не соціаліст (Ленін, 30, 1951, 469).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 609.