МАЛОЛІ́ТОК, тка, ч. Дитина; неповнолітній. В селі тому вдова жила, А у вдови дочка росла І син малоліток (Шевч., II, 1953, 249); Іван Іванович ще малолітком Лишився сам — батьки поумирали (Рильський, Урожай, 1950, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 610.