МАЛОРУХЛИ́ВИЙ, а, е. Який рухається повільно; повільний. Вона старалася, але ніяк не могла уявити собі лагідну, малорухливу тьотю Пашу на полі бою, під мінометним вогнем (Жур., Опов., 1956, 125); На суші тритони дуже незграбні, рухаються повільно, тому тут поживу їх становлять так само малорухливі тварини (Визначник земноводних.., 1955, 28); // Недостатньо рухливий. У жінок, які ведуть малорухливий спосіб життя, .. з’являються надмірне жировідкладення, подагричні та інші розлади (Фіз. вихов.., 1954, 31); // Який характеризується незначним рухом. Лише смеркало, поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і.. щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Досв., Вибр., 1959, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 611.