МАЛЯРІ́Я, ї, ж. Гостра заразна хвороба, що супроводжується виснажливими приступами гарячки; болотна (переміжна) пропасниця. І я дивилась на ті бездимні [італійські] села.., де невидимкою малярія літає (Л. Укр., І, 1951, 234); — А я оце захворіла. Пропасниця якась, малярія напала. Горю вся, ломить кістки (Коп., Подарунок, 1956, 18); Старший лейтенант, командир роти, трусився під купою накиданих на нього ковдр та шинелей — у нього був приступ малярії (Ю. Янов., II, 1954, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 614.