МАНЕВРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. маневрува́ти. Нестачу зброї партизани намагалися перекрити несподіваними наскоками, захопленням ініціативи бою і вмілим маневруванням (Панч, І, 1956, 322); Боротьба проти союзного імперіалізму не може означати принципіальної відмови від тактики поступок як засобів стратегічного маневрування (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 41); Всі ці турботи нагадували велику битву, де було маневрування технікою в гігантських, державних масштабах (Руд., Остання шабля, 1959, 465).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 619.