МА́ННИЙ, а, е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці. Манні крупи; // Пригот. із таких круп. Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461); Манний пудинг.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 623.