МАНУФАКТУ́РА, и, ж.
1. Форма капіталістичного промислового виробництва, що передувала великій машинній індустрії й грунтувалася на поділі праці та ремісничій техніці. ..Маркс говорив про мануфактуру, що вона була надбудовою над масовим дрібним виробництвом.. (Ленін, 29, 1951, 142); [Іван:] Я власне вертаю з Угнова і Куликова, де починив старання, щоб тамошнє шевство зорганізувати на спосіб мануфактури (Фр., IX, 1952, 381).
2. заст. Фабрика, переважно текстильна. Поряд з розвитком ремісничого виробництва в XVII ст. появилися у Росії перші мануфактури (Іст. СРСР, І, 1956, 171).
3. збірн. Тканини. Купка козаків, скинувшись на голос сотника, похапцем щось прикрила собою, але Лец-Отаманів устиг примітити на підлозі штуки різної мануфактури (Панч, І, 1956, 171); [Петраш:] Народ революцію у дранті робить, а в нього, падлюки, триста метрів сукна і всякої мануфактури (Мокр., П’єси, 1959, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 624.