МАНІПУЛЯ́ТОР, а, ч.
1. Людина, що робить різні маніпуляції (у 1 знач.); // Цирковий артист-фокусник, що вправно маніпулює різними предметами.
2. Пристрій для передавання телеграфних сигналів. При передачі телеграфних сигналів застосовують.. пристрій — маніпулятор, який змінює амплітуду або частоту коливань у такт із замиканням або розмиканням телеграфного ключа (Осн. радіотехн.., 1957, 111).
3. спец. Прилад на пульті управління, у диспетчерській і т. ін. для регулювання складних виробничих процесів. Було автоматизовано й механізовано процес прокатки, створено кувальні маніпулятори (Роб. газ., 24.І 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 621.