МАРИНА́Д, у, ч.
1. Рідина, приготована з оцтом, прянощами тощо. Для виготовлення маринаду в киплячу воду добавляють кориці або гвоздики, лаврового листу, перцю, цукру, солі, вливають оцет, кип’ятять 2 — 3 хв. і охолоджують (Технол. пригот. їжі, 1957, 189); Подавали язик у маринаді (Вільде, Сестри.., 1958, 182).
2. перев. мн. Мариновані продукти. Фруктові маринади можна готувати в маленьких бочках (до 20 л.) або в скляних балонах і банках (Укр. страви, 1957, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 627.