МА́РКА1, и, ж.
1. Знак оплати поштових, гербових і т. ін. зборів у вигляді маленького чотирикутного папірця з зазначеною на ньому ціною та певним зображенням. О. Артемій.. написав зверху на пакеті, що посилається з Богуслава, приліпив марку, написав писарів адрес і одіслав на богуславську поштову станцію (Н.-Лев., IV, 1956, 190); Ось він у мене в руках, той лист.. Марка російська і штемпель Порт-Артур! (Фр., IV, 1950, 348); Його [лист] згорнули вчетверо і поклали в конверт — без марки, бо на фронт (Смолич, Мир.., 1958, 77); Поштові марки введено в обіг 125 років тому (Хлібороб Укр., 11, 1965, 47).
2. з означ. Знак, клеймо на виробах, товарах із зазначенням місця їх виготовлення, якості тощо. Народ обступив машину з усіх боків, вже стерли порох з трактора й лемешів, вже прочитали вітчизняну марку (Довж., І, 1958, 82); Штапельні тканини херсонської марки своєю приємною розцвіткою відразу привернули увагу.. покупців (Рад. Укр., 2.VІ 1962, 3); Справа честі радянських людей — добитися того, щоб кожний вітчизняний виріб був зроблений відмінно, по-радянському, щоб марка "Зроблено в СРСР" була найкращою в світі (Ком. Укр., 12, 1964, 14); // Сорт, тип виробу, товару. На столику вся холодна кухня.. І кілька бутельок вина. Самі добірні марки (Фр., IV, 1950, 347); Лабораторія [заводу "Запоріжсталь"] розробила технологію виплавки й розливання всіх марок сталей (Наука.., 9, 1956, 2).
◊ Висо́кої (пе́ршої, найви́щої, найкра́щої і т. ін.) ма́рки — високої, найкращої якості. — Це коньяк найкращої марки, і його мали використати для цукрової глазурі на .. торти (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 505); Під ма́ркою чого — під виглядом чогось. Використовуючи всі її [мови] надбані віками скарби, треба очищати її від архаїзмів, провінціалізмів і того хвацького словесного "новаторством, яке під маркою побутових словечок засмічує нашу мову (Довж., III, 1960, 168); Трима́ти (ви́тримати, дотри́мати і т. ін.) ма́рку — підтримувати свою гідність, репутацію. — Саме тому й турбуюся за вас. Щоб ви, так би мовити, до кінця витримали марку! (Донч., V, 1957, 223).
3. У Німеччині та Фінляндії — грошова одиниця, що дорівнює відповідно 100 пфенігам і 100 пенні. [Анзорге:] Плету до пізньої ночі, а як заслабну, то й пропаде моя марка й шість пфенігів (Л. Укр., IV, 1954, 218); Змінявся шелест марок в їх руці На шелестіння стерлінгів і франків (Бажан, Вибр., 1940, 159).
МА́РКА2, и, ж.
1. У середньовіччі — сільська громада в деяких країнах Західної Європи.
2. У Франкській державі VIII — IX ст. і середньовічній Німеччині — прикордонний укріплений округ із військовим управлінням.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 628.