МА́РЛЯ, і, ж. Тонка бавовняна тканина з рідко переплетених ниток, що використовується найчастіше як перев’язний матеріал. Пішли назустріч [біженцям] санітарні машини, вози з перебинтованими чистою марлею людьми (Коз., Гарячі руки, 1960, 139); Вікно було завішене.. накрохмаленою марлею (Бойч., Молодість, 1949, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 630.